сіменник


сіменник
—————————————————————————————
сіменни́к
іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови. 2005.

Смотреть что такое "сіменник" в других словарях:

  • іменник — чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • іменник — клеймо stamp Marke, Stempelung спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Суб єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов… …   Гірничий енциклопедичний словник

  • іменник — I а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін. II а, ч. Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів …   Український тлумачний словник

  • іменник — [іме/н:иек] ка, м. (на) ку, мн. кие, к іў …   Орфоепічний словник української мови

  • двоезна́менник — двоезнаменник …   Русское словесное ударение

  • займенник-іменник — займе/нника іме/нника, ч. Займенник, що виступає замість іменника …   Український тлумачний словник

  • сіменник — а/, ч. Дерево, залишене в лісі незрубаним …   Український тлумачний словник

  • єдноіменник — ника, ч. Ол. Тезко; друга особа з тим самим ім ям …   Словник лемківскої говірки

  • бабка — 1 іменник жіночого роду, істота бабуся * Але: дві, три, чотири бабки бабка 2 іменник жіночого роду частина верстата * Але: дві, три, чотири бабки бабка 3 іменник жіночого роду суглоб над копитом * Але: дві, три, чотири бабки бабк …   Орфографічний словник української мови

  • міна — 1 іменник жіночого роду на обличчі міна 2 іменник жіночого роду снаряд міна 3 іменник жіночого роду обмін міна 4 іменник жіночого роду старовинна грошова одиниця; міра ваги міна 5 …   Орфографічний словник української мови

Книги

Другие книги по запросу «сіменник» >>